Доксинг — збирання й оприлюднення особистої інформації про людину без її згоди, наприклад домашньої адреси, телефону, місця роботи чи відомостей про родину, зазвичай щоб переслідувати, залякати або викрити її.
Як працює доксинг
Термін походить від виразу «dropping docs» («зливати документи») — хакерського сленгу 1990-х. Доксери об’єднують розрізнені відомості в єдине досьє й публікують його на форумах, у Telegram-каналах або на сайтах для обміну текстами. Типові джерела:
- OSINT: дописи в соцмережах, фотографії з геоданими, реєстраційні записи доменів і відкриті реєстри;
- сайти брокерів даних і сервіси пошуку людей;
- бази даних із витоків, що пов’язують адреси пошти, телефони й паролі;
- соціальна інженерія щодо друзів, роботодавців чи працівників підтримки, а також захоплення акаунтів.
Навіть дрібниць у цифровому сліді людини — нікнейма, що повторюється на кількох сайтах, або краєвиду з вікна — буває достатньо, щоб її встановити.
Чому це важливо
Доксинг розкриває персональні дані й може призвести до переслідування, погроз, втрати роботи та «сватингу» — неправдивих викликів екстрених служб, після яких до будинку жертви приїжджає озброєна поліція. Часті мішені — журналісти, активісти, дослідники, геймери й посадовці. Хактивісти та угруповання вимагачів теж доксять працівників і керівників, щоб тиснути на організації. У низці країн зловмисний доксинг вважається кримінальним злочином, а в ЄС оприлюднення персональних даних обмежує GDPR.
Як захиститися від доксингу
- Використовувати різні нікнейми й адреси пошти для різних сервісів.
- Обмежувати особисті відомості та геодані у відкритих профілях і на фотографіях.
- Просити брокерів даних видалити ваші записи й приховувати дані власника під час реєстрації доменів.
- Увімкнути двофакторну автентифікацію та перевіряти, чи не потрапили ваші акаунти у відомі витоки, наприклад через сервіс Have I Been Pwned.
