IP-адреса — числовий ідентифікатор, який присвоюється кожному пристрою в мережі, що працює за протоколом IP, щоб пакети даних можна було доставляти до нього й від нього.
Як працюють IP-адреси
Використовуються дві версії протоколу:
- IPv4 (RFC 791, 1981) — 32-бітні адреси з чотирьох чисел, наприклад 192.0.2.10; загалом близько 4,3 млрд адрес, і цей пул фактично вичерпано.
- IPv6 (RFC 8200) — 128-бітні адреси в шістнадцятковому записі, наприклад 2001:db8::1, з практично необмеженим адресним простором.
Блоки адрес IANA розподіляє між п’ятьма регіональними інтернет-реєстраторами, а ті — між провайдерами й організаціями. Діапазони з RFC 1918, як-от 10.0.0.0/8 і 192.168.0.0/16, приватні: домашні й офісні пристрої використовують їх усередині мережі та виходять в інтернет через одну публічну адресу за допомогою трансляції адрес (NAT). Адреси бувають статичними або видаються динамічно через DHCP.
Чому IP-адреси важливі для безпеки
- Виявлення та блокування — міжмережеві екрани, системи виявлення вторгнень і фіди кіберрозвідки відстежують шкідливі IP-адреси як індикатори компрометації та блокують сканери й ботнети за репутаційними списками.
- Межі атрибуції — зловмисники приховують справжню адресу за проксі-сервером, VPN, Tor або зламаними пристроями, тому сама IP-адреса рідко доводить, хто стоїть за атакою.
- Підміна — підроблені адреси джерела використовують у DDoS-атаках з відбиттям і підсиленням (див. спуфінг).
- Приватність — IP-адреса розкриває приблизне розташування й провайдера. У 2016 році Суд ЄС постановив, що навіть динамічні IP-адреси можуть бути персональними даними, і за GDPR вони вважаються такими.
Рекомендації
- Не відкривати інтерфейси керування на публічних IP-адресах; обмежувати доступ списками дозволених адрес або через VPN.
- Журналювати адреси джерел і зіставляти їх з іншими сигналами, а не довіряти лише IP.
- Застосовувати вхідну й вихідну фільтрацію (BCP 38), щоб блокувати трафік із підміненими адресами.
Синоніми:
internet protocol address, адреса інтернет-протоколу
