До 2026 року ринок корпоративної кібербезпеки розділяється на два табори. З одного боку — організації, які вже впровадили Continuous Threat Exposure Management (CTEM) і демонструють на 50% кращу видимість своєї поверхні атаки. З іншого — більшість компаній, що все ще покладаються на фрагментарне управління вразливостями, попри усвідомлення необхідності переходу до безперервної моделі.
Хто брав участь у дослідженні CTEM та управління поверхнею атаки
У дослідженні ринку 2026 року взяли участь 128 керівників, які приймають рішення у сфері корпоративної безпеки. 85% респондентів займають позиції рівня Manager і вище, а 66% представляють великі компанії з понад 5000 працівників. Це означає, що результати відображають погляд саме тих фахівців, які відповідають за стратегічні рішення в ІБ.
Опитування охопило сектори з підвищеним регуляторним тиском і високою вартістю простою — фінанси, охорону здоров’я та роздрібну торгівлю. У цих галузях відмова ключових сервісів або витік даних миттєво перетворюються на фінансові втрати, санкції регуляторів та репутаційні ризики.
Попри те, що 87% керівників служби безпеки визнають важливість CTEM, лише 16% компаній уже впровадили цю модель. Решта 84% продовжують працювати в рамках традиційних підходів до управління вразливостями та ризиками, які базуються на періодичних скануваннях і точкових проєктах.
Що таке CTEM: від «латання дірок» до неперервного управління кіберекспозиціями
Continuous Threat Exposure Management — це не окремий продукт, а рамкова методологія неперервного управління кіберекспозиціями. Йдеться про системний підхід, який об’єднує в єдиний цикл виявлення, перевірку, пріоритизацію та усунення ризиків на всій поверхні атаки організації.
Замість реактивної логіки «знайшли вразливість — терміново її закрили» CTEM передбачає безперервний процес: виявити всі елементи поверхні атаки (домени, хмарні ресурси, SaaS, вебскрипти, сторонні компоненти), валідувати реальні сценарії атак і фокусувати ресурси на тих експозиціях, які здатні завдати відчутної шкоди бізнесу.
Аналітика Gartner розглядає CTEM як еволюцію класичного управління вразливостями, що дозволяє досягати стійко кращих результатів порівняно з періодичними аудитами та одноразовими програмами «заделывания дыр». Дослідження показує, що компанії з CTEM мають на 23 процентні пункти вищий рівень впровадження засобів захисту та більш зрілу освідомленість щодо загроз.
Чому високий рівень усвідомлення CTEM не перетворюється на впровадження
Розрив між розумінням концепції CTEM і її практичною реалізацією відображає ключову дилему сучасної кібербезпеки: що поставити в пріоритет просто зараз. Багато CISO вимушені балансувати між гасінням поточних інцидентів та інвестиціями в довгострокові трансформації процесів.
На заваді впровадженню CTEM стоять інерція існуючої ІТ-архітектури, паралельні ініціативи цифрової трансформації та бюджетні обмеження. Додатково тиснуть зовнішні фактори: 91% CISO фіксують зростання інцидентів, пов’язаних із третіми сторонами, а середня вартість витоку даних за галузевими звітами, включно з IBM Cost of a Data Breach, сягає близько 4,44 млн доларів.
Паралельно посилюються вимоги стандартів на кшталт PCI DSS 4.0.1, які підвищують планку щодо моніторингу, логування та звітності. У результаті тема управління поверхнею атаки виходить за межі задач ІБ-відділу і стає частиною порядку денного ради директорів.
Зростання цифрового ландшафту та «visibility gap»
Дані дослідження демонструють прямий зв’язок між масштабом цифрової присутності компанії та частотою атак. Для організацій з 0–10 доменами частка атак становить близько 5%. У діапазоні 51–100 доменів цей показник зростає до 18%, а після позначки у 100 доменів крива атак різко йде вгору.
Ключова проблема — «розрив видимості» (visibility gap), тобто різниця між активами, за які компанія реально відповідає, і тими, про які вона фактично знає. Кожен новий домен тягне за собою десятки піддоменів, інтеграцій, сторонніх скриптів і сервісів. Сукупна кількість потенційних точок входу обчислюється тисячами, і ручний облік такого ландшафту швидко стає нежиттєздатним.
Коли традиційне управління вразливостями перестає масштабуватися
За відносно простої архітектури (обмежена кількість доменів, невелика кількість інтеграцій) компанії ще можуть спиратися на періодичні сканування та ручні процеси. Але зі зростанням поверхні атаки навантаження на команди ІБ зростає швидше, ніж можливості поточних інструментів. Утворюються «сліпі зони», за які ніхто формально не відповідає.
Організації, що впровадили CTEM, демонструють вищий рівень автоматизації, краще покриття активів та швидше впровадження засобів захисту. Для компаній зі складним ландшафтом питання звучить уже не «чи потрібен нам CTEM», а чи здатен наш поточний підхід встигати за динамікою ризиків без CTEM.
Практичні кроки переходу до CTEM та зменшення «розриву видимості»
Для організацій, які прагнуть перейти до неперервного управління кіберекспозиціями, доцільно діяти поетапно, інтегруючи CTEM у вже наявні процеси безпеки.
1. Повна інвентаризація та картування поверхні атаки. Необхідно зібрати дані про всі домени, хмарні та SaaS-сервіси, зовнішні вебресурси, сторонні скрипти й інтеграції. На цьому етапі важливо мінімізувати «темні» активи, які не потрапляють у поле зору ІБ.
2. Зв’язок активів із бізнес-контекстом. Активи слід прив’язати до бізнес-процесів, типів даних і конкретних власників. Це дозволяє оцінювати не лише технічну критичність вразливостей, а й їхній потенційний вплив на дохід, репутацію та відповідність вимогам комплаєнсу.
3. Неперервна валідація ризиків і моделювання атак. Варто використовувати інструменти зовнішнього атакуючого аналізу, моделювання атак і автоматизовані перевірки, щоб відрізнити теоретичні вразливості від тих, які реально можуть бути експлуатовані в поточній конфігурації середовища.
4. Пріоритизація та оркестрація реагування. Результати CTEM слід інтегрувати у процеси управління вразливостями, DevSecOps і реагування на інциденти. Чіткі метрики (час виявлення та усунення, частка покритих активів, динаміка «visibility gap») мають стати частиною регулярної звітності для топменеджменту.
Компанії, які вже сьогодні інвестують у неперервне управління експозиціями та управління поверхнею атаки, отримують відчутну перевагу: кращу видимість, швидшу реакцію на загрози і вищу стійкість до інцидентів. Тим, хто досі покладається на разові аудити та ручний контроль, варто оцінити власний «розрив видимості» і сформувати дорожню карту впровадження CTEM — від перших інвентаризацій до повноцінної програми. Це практично необхідний крок для зниження кіберж ризиків, збереження конкурентоспроможності й відповідності очікуванням регуляторів, клієнтів і партнерів.
