Державний департамент США працює над запуском онлайн‑порталу freedom.gov, який має забезпечити користувачам з Європи та інших регіонів доступ до контенту, заблокованого національними регуляторами. Насамперед ідеться про матеріали, що в окремих юрисдикціях кваліфікуються як розпалювання ненависті або пропаганда тероризму. Проєкт, про який повідомили джерела агентства Reuters, уже провокує дискусію щодо його правових наслідків та впливу на кібербезпеку.
Freedom.gov: цілі проєкту та політичний контекст
Згідно з федеральним реєстром get.gov, домен freedom.gov зареєстровано 12 січня. Наразі ресурс фактично порожній і містить лише слоган: «Інформація — це сила. Поверніть своє право на свободу слова. Будьте готові». Кураторкою ініціативи вказана заступниця держсекретаря з публічної дипломатії та зв’язків з громадськістю Сара Роджерс (Sarah Rogers).
За даними джерел, публічна презентація freedom.gov спочатку планувалася на Мюнхенській конференції з безпеки, однак була перенесена. Ініціатива розгортається на тлі критики з боку представників адміністрації Дональда Трампа, які називають європейське цифрове регулювання «цензурою правих». Сама Роджерс від осені активно відвідує європейські країни та зустрічається з правими організаціями, що вважають себе обмеженими місцевими регуляторами.
Технічна архітектура freedom.gov та вбудований VPN‑механізм
Ключова особливість проєкту — інтегрований VPN‑сервіс, покликаний маскувати трафік користувачів під американський. Передбачається, що з’єднання з порталом відбуватиметься через зашифрований «тунель», а вихід в інтернет здійснюватиметься з IP‑адрес, що належать інфраструктурі США. Офіційно заявляється політика no logs — відсутність збереження журналів запитів.
Модель «портал + VPN‑шлюз» і питання довіри
З технічної точки зору freedom.gov нагадує популярну зв’язку «агрегатор контенту + VPN‑шлюз», відому з комерційних VPN‑сервісів та проксі. Вирішальним чинником стає не стільки технологія, скільки довіра до оператора інфраструктури. У цьому випадку провайдером виступає державний орган США, який потенційно отримує доступ до чутливих метаданих: IP‑адрес, часових міток, характеристик пристрою, геоданих.
Навіть за публічних обіцянок не вести логи, відсутні деталі щодо використаних криптографічних протоколів, механізмів незалежного аудиту та процедур реагування на запити спецслужб. Практика показує, що низка комерційних «безлогових» VPN у минулому, зіштовхнувшись із вимогами влади, передавали конфігураційні дані, які дозволяли деанонімізувати частину користувачів. Для урядового сервісу такого масштабу питання прозорості й аудиторської перевірки є критичними.
Конфлікт регуляторних моделей: свобода слова США проти обмежень ЄС
Портал freedom.gov загострює глибинне протиріччя між підходами США та Європейського Союзу до регулювання онлайн‑контенту. У США Перша поправка до Конституції гарантує надзвичайно широкий спектр свободи висловлювань, включно з такими, які в ЄС часто вважаються кримінально караними. В Європейському Союзі з 2008 року діє комплекс норм, що зобов’язують платформи оперативно видаляти незаконний контент, зокрема заклики до насильства, розпалювання ненависті та пропаганду тероризму.
У рамках нових цифрових регламентів ЄС (зокрема, Digital Services Act) за порушення цих вимог передбачені суттєві санкції. Наприкінці минулого року соцмережу X було оштрафовано приблизно на 140 млн доларів за неналежне реагування на незаконний контент. На цьому тлі колишній співробітник Держдепу, експерт з європейського цифрового права Кеннет Пропп назвав freedom.gov «прямим викликом європейським правилам» і наголосив, що проєкт сприйматиметься в ЄС як спроба обійти чинні національні норми.
Правові ризики для користувачів freedom.gov у країнах ЄС
Користування freedom.gov на практиці означатиме свідомий обхід державних блокувань. Для громадян ЄС це може створити реальні юридичні ризики. У багатьох європейських країнах відповідальність настає не лише за публікацію, а й за поширення або умисне споживання матеріалів, що кваліфікуються як пропаганда тероризму чи розпалювання ворожнечі. Наявність VPN не скасовує кримінально‑правових норм, а лише ускладнює їх технічне застосування.
Моніторинг трафіку, DPI та посилення контролю над VPN
На тлі запуску урядового сервісу обходу блокувань держави можуть посилити технічний моніторинг інтернет‑трафіку. Для виявлення та блокування з’єднань із freedom.gov здатні застосовуватися технології глибокої інспекції пакетів (Deep Packet Inspection, DPI), розширюватися «чорні списки» IP‑адрес і VPN‑вузлів, запроваджуватися додаткові вимоги до реєстрації й сертифікації VPN‑провайдерів.
Такі дії посилюють тенденцію до фрагментації інтернету, коли доступні сервіси та рівень анонімності суттєво відрізняються залежно від країни. У результаті під ударом опиняються не лише користувачі, які прагнуть обійти блокування, а й журналісти, правозахисники, бізнес та звичайні громадяни, які легітимно використовують шифрування й VPN для захисту приватності.
Кібербезпекові наслідки: централізація трафіку та стратегія захисту
Запуск freedom.gov означатиме появу централізованої точки збору трафіку й метаданих, що проходять через інфраструктуру, пов’язану з урядом США. Навіть без прямого аналізу вмісту, масиви метаданих дають можливість будувати профілі користувачів, визначати їхні інтереси, часові патерни активності й коло ресурсів, до яких вони звертаються.
В умовах зростаючої геополітичної напруги будь‑яка державна платформа обходу блокувань — незалежно від декларованих цілей — повинна оцінюватися крізь призму ризиків для конфіденційності, юридичної безпеки та стійкості цифрової інфраструктури. Для організацій це означає необхідність перегляду політик доступу до мережі, сегментації трафіку та мінімізації довіри до зовнішніх VPN, контроль над якими вони фактично не мають.
Практичні рекомендації з кібербезпеки для користувачів
Громадянам і бізнесу доцільно зосередитися не на політичній риториці навколо freedom.gov, а на практичному управлінні ризиками. Серед базових кроків:
– використовувати перевірені VPN‑ і проксі‑рішення з прозорою юрисдикцією, незалежними аудитами безпеки та чітко задокументованою політикою зберігання даних;
– розділяти робочі, особисті та критичні системи (окремі пристрої, профілі, мережеві сегменти);
– регулярно відстежувати зміни національного законодавства щодо доступу до забороненого контенту й використання VPN;
– застосовувати принцип мінімізації довіри: не покладатися на один державний або приватний сервіс як єдину точку доступу чи захисту.
У найближчі роки нам доведеться жити в реальності, де свобода слова онлайн, національна безпека й кібербезпека дедалі частіше опиняються в одному рівнянні. Проєкти на кшталт freedom.gov лише прискорюють цю трансформацію. Щоб зберегти свою цифрову автономію, користувачам і організаціям варто інвестувати не в нові способи обходу блокувань, а в системний підхід до захисту даних, розуміння правових рамок і свідомий вибір інструментів кібербезпеки.
